Карнавалізація

Карнавалізація — поняття Михайла Бахтіна, що позначає вплив народної сміхової (карнавальної) культури на літературу. Розроблене у праці «Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя та Ренесансу» (1965), воно спирається на аналіз середньовічного карнавалу як тимчасового скасування ієрархій, заборон та привілеїв, святкування «світу навиворіт». Карнавальний світогляд характеризують амбівалентність, «гротескне тіло», «матеріально-тілесний низ», вінчання-розвінчання, профанація сакрального, універсальний сміх. Літературна карнавалізація переносить ці форми в художній текст: змішання високого й низького, ексцентрику, пародію, оновлювальний сміх. Категорія продуктивна для аналізу «меніппеї», барокової та ренесансної літератури, а також сучасної прози. В українському письменстві карнавальну стихію втілюють «Енеїда» Івана Котляревського та проза Юрія Андруховича.