Балада

Балада — невеликий ліро-епічний твір із напруженим драматичним сюжетом фантастичного, історичного чи героїчного змісту, у якому подієва канва поєднується з емоційною схвильованістю й часто трагічною розв'язкою. Жанр походить від народної пісні-балади; літературну баладу утвердили романтики, які цінували в ній таємничість, зв'язок із фольклором і потойбічним. Класичні зразки — «Лісовий цар» Йоганна Вольфганга Ґете, балади Фрідріха Шиллера, Адама Міцкевича. В українській літературі романтичну баладу започаткував Петро Гулак-Артемовський («Твардовський», «Рибалка»); неперевершені романтичні балади створив Тарас Шевченко («Причинна», «Тополя», «Лілея», «Утоплена»), спираючись на народну демонологію та мотиви перетворення дівчини на рослину.