Апокриф

Апокриф (з грец. «прихований, таємний») — твір релігійного змісту на біблійну тематику, не визнаний Церквою канонічним і не включений до офіційного складу Святого Письма. Апокрифи розповідають про життя Христа, Богородиці, апостолів, старозавітних постатей, про створення світу, кінець світу (есхатологічні апокрифи), доповнюючи або переосмислюючи канонічні сюжети народнопоетичною фантазією. У середньовіччі апокрифи були надзвичайно популярні, широко переписувалися й впливали на іконографію, проповідь та народну культуру, хоча Церква вносила їх до «індексів» заборонених книг. Апокрифи — важлива ланка між книжною й усною словесністю, джерело багатьох фольклорних легенд. Фундаментальне п'ятитомне зібрання «Апокрифи і легенди з українських рукописів» уклав і дослідив Іван Франко (1896–1910). У переносному сенсі «апокрифічний» означає сумнівний за автентичністю, невизнаний.