Intermezzo

Новела, яку вважають вершиною українського імпресіонізму в прозі. Оповідач, виснажений людським горем і власною нездатністю на нього відгукуватися, тікає з міста в село, щоб побути наодинці з полем, сонцем і тишею. Дійовими особами Коцюбинський робить не людей, а стани та явища: Втома, Ниви у червні, Сонце, Три білі вівчарки, Зозуля, Жайворонки. Поступове повернення здатності відчувати обривається зустріччю із селянином, чия розповідь про злидні повертає оповідача до відповідальності. Текст побудований на ритмі й повторі, майже без сюжету, і саме тому лишається одним із найчастіше досліджуваних творів української літератури. Новелу традиційно розглядають поруч із найкращими зразками європейської імпресіоністичної прози початку століття. Новелу перекладено багатьма мовами; вона незмінно представляє українську прозу початку XX століття в антологіях.