Історія українського письменства

Праця Сергія Єфремова — перша системна спроба описати українську літературу як цілісний процес від давнини до початку XX століття. Автор поєднує огляд періодів і персоналій із власною концепцією, за якою українське письменство розвивалося передусім як голос суспільної свідомості. Книжка тривалий час лишалася основним оглядовим курсом і саме в цій ролі формувала уявлення кількох поколінь читачів та викладачів про структуру національної літератури. Пізніші дослідники полемізували з методологією Єфремова, зокрема з підпорядкуванням естетичного суспільному, проте значення праці як першого повного огляду лишається незаперечним. Праця багато разів перевидавалася й лишається джерелом для історіографії українського літературознавства. Сучасні перевидання доповнено науковим коментарем, який відділяє авторську концепцію від пізніших нашарувань.