Камена

Єдина прижиттєва поетична збірка Миколи Зерова, що лишається взірцем української неокласики. До книжки увійшли оригінальні вірші, здебільшого сонети, та переклади з римських поетів, які Зеров вважав не додатком, а рівноправною частиною власного доробку. Назва відсилає до римських німф джерел, ототожнюваних із музами, і задає програму: ясність, строгість форми, опертя на європейську традицію. Зеров свідомо протиставляв цю поетику як розхристаному авангарду, так і кон'юнктурній масовій літературі своєї доби. Після розстрілу автора 1937 року книжка десятиліттями лишалася недоступною, і її повернення в обіг стало частиною ширшого повернення «розстріляного відродження». Збірку перевидано після повернення імені Зерова в літературний обіг, і вона лишається базовою для вивчення неокласики. Сучасні видання подають збірку разом із перекладацьким доробком автора та біографічним нарисом.